Февраля 2020 Марта 2020
По Вт Ср Че Пя Су Во
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29

Психологічна служба

Еще статьи...

ЯК ПІДГОТУВАТИ    ДИТИНУ ДО ШКОЛИ.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Ваша дитина розвивається з кожним днем. Вже незабаром ви віддаєте її до школи. Та вам, як і раніше, доведеться терпляче вислуховувати дитину та піклуватися про неї.  Навчання в школі додають свій вклад у розвиток і збагачення її мови та допоможе вам розвинути всі потенційні можливості малюка. Але пам’ятайте: основа виховання закладається не в школі, а вдома, в сім’ї.

Подробнее...

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ – ВАЖЛИВА СКЛАДОВА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ

Ваша дитина скоро піде до школи. Здається, нещодавно ви мріяли про той час, коли вона стане школярем, бо це свідчитиме про перші самостійно зроблені кроки.

У цей період батьки найбільше стурбовані тим, чи зможе навчатися їхня дитина, чи буде цей етап для сім’ї радісним, чи зможуть подолати труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та сім’ї, в якій вона виховується, до нових умов. Тому психологи на перший план ставлять психологічну готовність дитини до навчання у школі.

Готовність до школи (шкільна зрілість) – це індивідуальний рівень розвитку дитини на початок шкільного навчання. Саме від його рівня залежить адаптація та успішність дитини у школі.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:

  • інтелектуальний: знання про навколишній світ, явища природи, людей та себе;
  • емоційний: вміння тривалий час виконувати не дуже привабливу роботу;
  • соціальний: потреба у спілкуванні з однолітками та дорослими, вміння підпорядковувати свою поведінку правилам даної групи.

Дуже часто дорослі запитують: «Хто має готувати дитину до школи: батьки, сім`я чи вихователі дитячого садочка?». Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім`ю, сімейне виховання. У дитячому садочку дітям прищеплюють корисні навички, але якщо заняттями дитини не цікавляться батьки, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.

Дуже важливо, щоб батьки запитували свою дитину, які почуття її переповнюють, що вона відчуває, коли думає про школу? Можливо, це радість бажання знайти нових друзів, а може, це страх перед невідомим, невпевненість у власних силах, сум через прощання із дитячими забавками чи іграми? Намагайтеся постійно відчувати стан дитини, бо від того, з яким настроєм вона переступить шкільний поріг буде залежати її здатність пристосуватися до шкільного життя.

Діти пізнають навколишній світ за допомогою емоцій. Вони сприймають тільки те, що є приємним, цікавим, захоплюючим, веселим та новим. Для дорослих має цінність будь-яка інформація, а для дітей – тільки позитивно забарвлена. Тому однією з важливих передумов успішної адаптації до школи є заохочення дитини до навчання в ній.

Діти, у яких високий рівень готовності, – готові до навчання в школі.

Дошкільники із достатнім рівнем готовності дещо слабше психологічно та інтелектуально готові до навчання в школі, ніж ті діти, які отримали високі показники, проте їхні результати відповідають віковим нормам.

Майбутні першокласники із середніми показниками не на належному рівні підготовлені до нових умов. За відповідної організації співпраці із цими дітьми, в період до першого вересня, забезпечуючи адекватну турботу і встановлюючи позитивну атмосферу співпраці, дорослі допоможуть дітям вирішити завдання розвитку відповідно до їх вікових особливостей.

Практика свідчить, що низький рівень готовності до школи чи її відсутність може стати причиною появи тривожності у дитини, хронічної втомлюваності, формування заниженої самооцінки, загальної неуспішності, а також – причиною неврозів.

Рекомендації батькам для підвищення рівня готовності дитини до навчання в школі:

  1. Радійте Вашій дитині!
  2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
  3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки.
  4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім’єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежати подальший процес росту дитини в школі.
  5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
  6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.
  7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства – вміння слухати, бачити, відчувати.
  8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.
  9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра – це провідна діяльність дошкільника. Л.С. Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».
  10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона   механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.
  11. Працюйте над розвитком пам’яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.
  12. Запровадьте в сім’ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов’язково всі члени родини).
  13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.
  14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

 

 

 

Тест «Чи готова дитина до походу в школу?»

«Коментарі» пропонують за допомогою простого тесту визначити готовність малюка до школи. На всі питання треба відповідати «так» (1 бал) чи «ні» (0 балів).

1. Чи відвідувала дитина дитячий садок?

2. Чи дає дитина здачі своєму кривдникові?

3.Чи займається дитина самостійно якоюсь справою, що вимагає зосередженості, протягом 30 хвилин?

4. Чи вміє дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п´яти речень?

5. Чи соромиться дитина в присутності незнайомих людей?

6. Чи вміє вона рахувати до 10 і назад?

7. Чи вміє дитина читати по складах або цілими словами?

8. Чи може вона розповісти напам´ять кілька віршів?

9. Наскільки впевнено дитина пише або малює – чи тверда у неї при цьому рука?

10. Чи любить дитина малювати і розфарбовувати картинки?

11. Чи знає назви диких і домашніх тварин?

12. Чи може користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікацію?

13. Чи може зібрати розрізану картинку з п´яти частин?

14. Чи може дитина узагальнювати поняття - наприклад, назвати помідори, моркву і цибулю ловом «овочі»?

15. Чи в змозі дитина розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

16. Чи бувала дитина в зоопарку, селі, музеї?

17. Чи може дитина грати самостійно?

18. Чи є у неї хобі?

19. Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність дій?

20. Чи задає вона питання про слова, про їхнє значення?

Результати

Чим більше балів, тим більше дитина готова до занять у школі.

Від 16 до 20. - Можна Вас привітати! У вашої дитини 100%-а готовність до шкільних занять. Такий результат свідчить про те, що Ви дуже правильно виховували дитину і єдине, про що залишається потурбуватися напередодні 1 вересня - це про купівлю красивої канцелярії. Ну і, про всяк випадок, варто підтягнути свої знання з шкільних предметів, щоб допитливий школяр не застав батьків зненацька.

Від 10 до 15. - Не найгірший результат. Варто звернути увагу на ті відповіді, де ви сказали «ні», і спробувати зрозуміти, що саме ви пропустили у вихованні свого чада. При цьому варто гарненько помізкувати, як правильно заповнити ці прогалини у вихованні. Рекомендація одна: побільше часу приділяти маленькому учневі.

Від 5 до 9. - Серединка на половинку. Готовність дитини - 50%. Схоже, що ви виховували дитину «на ходу» і в перервах між роботою. Однак не все ще втрачено - чим більше активності ви будете проявляти при перших кроках її шкільного життя, тим швидше дитина зрозуміє, що таке навчання і навіщо воно їй потрібне. Навіть якщо у вас є можливість найняти репетитора для першокласника, не варто забувати, що батьківську увагу і участь не здатний замінити навіть висококласний фахівець.

Від 1 до 4. - Дуже поганий результат! Дитина взагалі не готова до відвідування школи. З таким рівнем знань і умінь не варто сподіватися навіть на задовільні результати навчання. Такий низький результат свідчить тільки про одне - ви не впоралися зі своєю батьківського функцією. Дивно, чому соціальні служби ще не позбавили вас батьківських прав.

 

Готовність дитини до школи

 

18 березня у колегіумі №11 було проведено заняття «Школи батьків майбутнього першокласника», на якій психолог Мартинова М.М. ознайомила батьків з питанням «Дитина стає першокласником: чи готова вона до цього?». В рамках цієї теми було наголошено, що вступ до школи – переломний момент в житті кожної дитини. Початок шкільного навчання докорінно змінює увесь її спосіб життя. Дитина щосили намагається відповідати нашим вимогам, але їй це не завжди вдається. Треба пам’ятати, що процес адаптації відбувається не за один день а триває від місяця до року. Роль педагогів та психолога полягає в тому, щоб допомогти дитині безболісно увійти в освітній простір. І, звісно, дуже важлива підтримка батьків.

Перед вступом до школи дитина приходить на зустріч зі шкільним психологом, що має на меті встановити рівень готовності майбутнього першокласника до школи. Тому батькам необхідно знати, з яких компонентів складається ця готовність.

  1. 1. Фізична готовність. Проблема сьогодення – низька рухова активність. Діти багато часу проводять за комп’ютером або телевізором. Варто знати, що у цьому віці оптимальний час за комп’ютером – 1 година! Для того, щоб дитина нормально розвивалася, вона повинна рухатися не менше двох годин протягом дня, а також, крім цього, не менше години займатися фізичними вправами.
  2. 2. Психомоторна готовність. До крупної моторики відносять здатність володіти своїм тілом у просторі. Дрібна моторика пов’язана з роботою пальців та кисті рук, точними прицільними рухами. Недосконалий розвиток психомоторики є головною причиною неуспішності дитини під час її навчальної діяльності. Для розвитку крупної моторики слід використовувати спортивні та рухливі ігри. Для розвитку дрібної моторики дитина має: малювати, штрихувати, розмальовувати, працювати з мозаїкою та пазлами, збирати різні деталі, вирізати, ліпити, маніпулювати з дрібними деталями.
  3. 3. Психічна зрілість. Вона складається з таким компонентів: моральна готовність, мотиваційна готовність, інтелектуальна готовність та вольова готовність. Моральна готовність є фундаментом особистості дошкільника. Під час спілкування з дорослими та однолітками у дитини формуються узагальнені знання про численні соціальні норми, які безпосередньо пов’язані з її позитивними і негативними емоційними переживаннями. Бажано, щоб дитина навідували дитячий садок, бо там є таке соціальне середовище, яке допоможе їй навчитися встановлювати відносини з дітьми та дорослими, обмежувати свої бажання, співвідносити свої інтереси з інтересами інших дітей. Дошкільний вік – це період, коли поведінка дитини формується через наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки дітей – це більше, ніж 80% вчинків близьких їм дорослих. Тому, гадаючи, в кого вдалася дитина, батькам слід прискіпливіше придивитися до себе. Основними показниками вольової готовності є певні рівні сформованості довільних психічних процесів. Дитина, в якій є ця готовність уміє самостійно себе обслуговувати, виконує самостійно, спираючись на власні сили, нескладні для свого віку завдання, у розповідях чи малюнках цілеспрямовано відтворює те, що бачила або чула. Дитина може адекватно оцінити свою поведінку. Рівень мотиваційної готовності можна встановити за допомогою бесіди, під час якої легко виявити, чи є у дитини бажання стати школярем і її уявлення про школу. Для того, щоб успішно вчитися, дитина насамперед повинна прагнути нового шкільного життя. На появу таких бажань впливає ставлення близьких дорослих до навчання. Мотиваційну готовність необхідно формувати через усвідомлення того позитивного, що очікує дитину в школі, а не на погрозах і залякуваннях нею. Особливу увагу треба звернути на дітей, що бояться або не хочуть йти до школи. У таких дітей необхідно формувати правильне уявлення про школу та допомогти повірити у себе. Інтелектуальна готовність пов’язана з розвитком розумових процесів. Важливим показником розумового розвитку є системність знань про навколишній світ, зокрема про природу, світ людей та певні соціальні явища. Тому батькам варто читати дитині книжки, водити на екскурсії і РОЗМОВЛЯТИ з дитиною про все. Відповідаючи на запитання, треба уникати відповідей «Так» або «Ні». Слід давати найповнішу відповідь, бо це є взірцем для дитини того, як потрібно відповідати.

Таким чином, шановні батьки, починайте «забувати», що ваша дитина маленька, бо як вірно сказав К. О. Конраді: «Наше завдання не в тому, щоб зробити себе необхідними нашим дітям, а навпаки, у тому, щоб допомогти навчитися, по можливості скоріше, обходитися без нас».

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюйте думки учнів і оцінюйте їх одразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.

2. Навчайте дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидайте її.

3. Розвивайте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

4. Не вимагайте запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення там, де є багатоваріативні способи.

5. Культивуйте творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

6. Навчайте дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.

7. Розсіюйте страх у талановитих дітей.

8. Стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів, самостійність.

9. Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

10. Навчайте доводити починання до логічного завершення.

11. Впливайте особистим прикладом.

12. Пам'ятайте, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський).

Подробнее...