Ноября 2018 Декабря 2018
По Вт Ср Че Пя Су Во
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30

Використання діяльнісного методу з метою розвитку розумових здібностей учнів на уроках математики в 1 класі

Спочатку неминуче йдуть думка,
фантазія, казка. За ними прямує
науковий розрахунок і вже, в кінці
кінців, виконання вінчає думку.
К.Е. Ціолковський

Навчити кожну дитину математики майже нездійсненна мрія  вчителя.  Навчання триває упродовж всього часу перебування учня в навчальному закладі і далі продовжується все життя.     «Вчаться в того, кого люблять»- стверджував Дистервег.  В своїй роботі я намагаюсь, в першу чергу, навчити вихованців зрозуміти ціль навчання, побачити мету, кінцевий результат і разом з ними намітити шляхи реалізації задуманого. Треба любити справу, якою займаєшся і тоді буденна робота може возвеличуватися до творчості.

 

Сучасний урок - це організація пошуку істини, спроб і помилок учнів.  На уроці я намагаюсь, щоб фігура вчителя відходила у тінь, хоча  саме він є головним режисером дій учнів на уроці. Головною моєю метою є не прагнення дати учням якомога більше інформації, а турбота про глибину та якість набутих ними знань, уміння самостійно здобувати знання і застосовувати їх у житті. На уроках намагаюсь створювати ділову, творчу обстановку, вчу вести діалог, дискусію.

Повноцінне навчання математики неможливе без розуміння дітьми походження й значення математичних понять, ролі математики в системі наук. Тому одним з основних завдань є розкриття перед учнями всіх трьох етапів формування математичного знання. А саме:

1) етап математизації, тобто побудова математичної моделі певного фрагмента реальної дійсності;

2) етап вивчення математичної моделі, тобто побудова математичної теорії, яка описує якості побудованої моделі;

3) етап застосування отриманих результатів до реального світу.

В курсі математики 1-го класу відображається перший етап математичного моделювання побудова математичних моделей навколишнього світу. Другий етап внутрішньомодельне дослідження – пов’язаний з вивченням операцій додавання і віднімання одноцифрових чисел, побудова таблиці додавання й вивчення операцій над двоцифровими числами. Третій етап знаходить своє відображення в розв’язанні текстових задач.

Головна особливість роботи полягає в тому, що нові знання, математичні поняття й відношення між ними не даються дітям у готовому вигляді. Діти відкривають їх самі в процесі самостійної дослідницької роботи. А я лише скеровую цю діяльність і на завершальному етапі підбиваю підсумки, подаючи точне формулювання встановлених алгоритмів дії та ознайомлюючи з загальновизнаною системою визначень.

В своїй роботі я намагаюсь дати можливість втягнутися учням в процес пізнання, спонукаю до аналізу і вислуховую думку кожного учня. Тому використовую методи активного навчання з акцентом на інтерактивні форми. Інтерактив виключає домінування однієї думки над іншими і будується на позитивному діалоговому спілкуванні.

Система роботи в класі дозволяє на практичних заняттях організовувати індивідуальну, парну та групову роботу, застосовувати рольові і дидактичні ігри, обробляти різні джерела інформації.. Але збільшення розумового навантаження на уроках математики примушує задуматись над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу, який вивчається, їх активність на протязі всього уроку, адже навіть ті діти, які хочуть знати математику стомлюються від одноманітної і не цікавої праці. Тому в своїй роботі я намагаюсь знайти нові ефективні методи навчання і такі методичні прийоми, які активізували б думки школярів, стимулювали б їх до самостійного прийняття рішень.
Одним із сучасних і визнаних методів для досягнення цієї мети є застосування дидактичних ігор на уроках математики. Використання цього методу дає можливість поєднувати навчальну, розвиваючу і виховну функції. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливість ефективної організації взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з елементами змагання та зацікавленості.
Гра - творчість, гра - праця. Під час гри у дітей виробляється звичка зосереджуватись, думати самостійно, розвивати увагу, з'являється інтерес до знань. Захопившись, діти не помічають, що навчаються: пізнають і запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть самі пасивні з дітей включаються в гру з великим бажанням, стараючись не підвести товаришів по грі. Застосування на уроці дидактичної гри чи ігрових моментів робить процес навчання цікавим і захоплюючим, створює в учнів бадьорий робочий настрій, полегшує подолання перешкод в засвоєнні навчального матеріалу.
Дидактична гра - не самоціль на уроці, а засіб навчання і виховання, тому важливо визначити місце дидактичної гри і ігрової ситуації в системі інших видів діяльності на уроці. Потрібно цілеспрямовано використовувати їх на різних етапах вивчення різноманітного по характеру матеріалу, враховуючи мету уроку та рівень підготовки учнів.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій на уроках відбувається по таких основних напрямках: дидактична мета ставиться перед учнями в формі ігрової задачі; навчальна діяльність учнів підпорядковується правилам гри; учбовий матеріал використовується як засіб гри; в навчальну діяльність вводиться елемент змагання, який перетворює дидактичну задачу в ігрову; успішність виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.
Ігрову форму занять можна використовувати на різних етапах вивчення тої чи іншої теми. Я вважаю, доцільним застосування цієї форми занять при закріпленні нового матеріалу (наприклад, «Числовий феєрверк» дії виконуються усно за стрілками,як естафета, «Звернення до казкових героїв», «Логічний ланцюжок», «Обганялки» естафета, в якій беруть участь всі учні класу і інші), а також під час закріплення вивченого матеріалу, узагальнені та систематизації знань умінь та навичок учнів (наприклад урок "Політ у космос", "Подорож у країну Геометрію ", «Подорож у казку»).

Найбільш вдалою формою уроків закріплення знань є групова форма, оскільки вона вчить дітей спілкуванню, формує в них активну позицію, самостійність у прийнятті рішень. Я вважаю, що роботу в групах можна починати вже в 1 класі, але робити це слід поступово й послідовно. Вчителю необхідно створити такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу висловлюватись щиро і безпосередньо. Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, формувати критичне мислення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості

Тож ознайомлюйтесь, застосовуйте і отримуйте результати!