Ноября 2018 Декабря 2018
По Вт Ср Че Пя Су Во
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30

«Форми та методи розвитку соціальної компетентності учнів в розрізі самоосвітньої діяльності вчителя»

Третьякова Ю.Д.

 

Сучасна школа потребує вчителя нового типу, який володіє високою фаховою кваліфікацією та професійною культурою, здатний об'єктивно осмислювати педагогічні явища і факти, критично оцінювати й творчо перетворювати педагогічну дійсність. Це пов'язано, насамперед, із проблемами саморозвитку особистості та творчою самореалізацією педагога, новими концептуальними підходами до реформування загальної середньої освіти.

Самоосвіта – це самостійна робота, яка здійснюється особистістю в силу пізнавальних мотивів у зручний для суб’єкта час і контрольована самик суб’єктом, процес свідомого розвитку особистістю своїх інтелектуальних, творчих та моральних якостей.

 

Самоосвітня діяльність – це сукупність кілької само:

-         Самооцінка – уміння оцінювати свої можливості,

-         Самооблік – уміння брати до уваги наявність своїх якостей,

-         Самовизначення – уміння обирати своє місце в житті, у суспільстві,

-         Самоорганізація – уміння організувати своє робоче місце та діяльність,

-         Самореалізація – уміння реалізувати власні можливості

-         Самокритичність – уміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи,

-         Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність,

-         Самовиховання та саморозвиток – як результат самоосвіти

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Таким чином, творчо працюючий вчитель сам собі створює особистий імідж.

Імідж педагога-образ, знакова характеристика його особистості, що включає і форму, і зміст, завдяки чому в суспільстві формується авторитет, престиж особистості педагога. Само імідж педагога як результат минулого досвіду засвідчує теперішній стан самоповаги педагога.

Імідж,  який сприймається, - це той образ, який бачить інші бажаний імідж диктується ідеальним баченням його особистості в соціальному житті. Частіше бажаний імідж формується згідно із соціально прийнятою моделлю вчителя-майстра.

 

Становлення творчого  вчителя-професіонала повинно відбуватися не стихійно, а за індивідуальним цілеспрямованим планом самоосвіти. При складанні планів доцільно враховувати такі принципи самоосвіти вчителя:

- принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності);

- принцип діяльності (практична спрямованість роботи);

- принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності);
- принцип  самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей);

- принцип самоорганізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

План самоосвіти педагога повинен містити:

-         перелік літератури, яку планується опрацювати;

-         визначені форми самоосвіти;

-         термін завершення роботи;

-         передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.)

Мотиви формування безперервної освіти

 

Навички самостійного оволодіння знаннями

 

Стартовий інтелектуальний потенціал

 

-

Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності

 

Уміння розумової діяльності

 

Самоосвіта

Основні компоненти самоосвітньої діяльності

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів:

1. Стартовий інтелектуальний потенціал – це певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем (базові знання, науково-теоретична підготовка, методична підготовка тощо). При постійному саморозвитку вчителя постійно удосконалюється рівень інтелектуальної компетентності вчителя, а саме: стан науково-технічної, психолого-технічної, методичної, технологічної підготовки.

2. Мотиви формування безперервної освіти (прагнення до постійного самовдосконалення, професійне зростання, наявність пізнавальної зацікавленості). Мотивація саморозвитку обумовлена професійними освітніми потребами - бажанням удосконалити педагогічну діяльність або уникнути зайвих проблем, для того, щоб стати більш професійним.

Мотиви для формування безперервної освіти дуже різноманітні. Серед них частіше зустрічаються:

- прагнення до постійного самовдосконалення;

- прагнення до самовираження;

- прагнення до самореалізації та самоствердження особистості;

- професійне зростання;

- розширення кругозору;

- підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;

- наявність пізнавальної зацікавленості;

- створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег;

- підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;

- отримання нагород;

- підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування.

3. Навички  самостійного  оволодіння знаннями – це навички набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені в процесі життєдіяльності (читання, слухання, спостереження, експеримент).

4. Уміння розумової діяльності (чуттєве пізнання, техніка мислення, вибір проблем та шляхів їх вирішення).

5.Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності – це вибір джерел пізнання (вибір форм самоосвіти, планування, організація робочого місця, самоаналіз, самоконтроль).

Для управління особистісним іміджем педагог має здійснювати постійну рефлексію.

Організацію самоосвітньої діяльності неможливо здійснити без використання рефлексивної діяльності.

 

Типи рефлексії

 

 

 

 

 

 

Інтелектуальна

Самоусвідомлення власної особи як суб’єкта пізнання

 

Комунікативна

Самоусвідомлення власної особи як суб’єкта спілкування

 

Праксеологічна

Самоусвідомлення власної особи як суб’єкта професійної діяльності

 

Особистісна

Самоусвідомлення власної особи як індивіда в цілому

 

 

 

 

 

 

 

 


З метою виявлення рівня якості самоосвіти рекомендується використовувати даний діагностичний інструментарій.

Визначення рівня якості самоосвіти

№ п/п

Критерії

Рівні якості самоосвіти

Репродуктивний

(адаптаційний)

Рівень

самоактуалізації

в професії

Рівень самовдосконалення

Рівень самореалізації

1.

Професійні знання

Знання поверхові, несистемні. Припускається фактичних помилок у викладанні предмета та перевірці знань, професійні завдання самостійно вирішувати складно

Середній рівень теоретичних знань з предмета та напрямків розвитку освіти. Володіє спеціальними знаннями, достатніми для задовільного вирішення завдань професійного характеру

Достатній рівень теоретичних знань з предмета та напрямків розвитку освіти. Володіє системними знаннями, здатний до вирішення завдань професійного характеру.

Високий рівень теоретичних знань з предмета та напрямків розвитку освіти. Володіє глибокими міцними знаннями, високо конструктивним мисленням, має  цілісне уявлення про системність, гнучкість мислення. Вирішує складні педагогічні завдання

2.

Професій ні вміння та навички

Професійні вміння та навички розвинені недостатньо, потребує постійної сторонньої допомоги

Розвинені посередньо, забезпечують необхідний рівень виконання професійних завдань при наданні сторонньої допомоги

Забезпечують необхідний рівень виконання професійних завдань. Вчитель впроваджує інновації

Високорозвинені та забезпечують виконання практичних завдань професійного характеру на високому рівні. Впроваджує інновації з визначенням результативності на моніторинговій підставі

3.

Мотивація

Низька. Внутрішні спонукання не сформовані. Скептичне, часто негативне ставлення почуття до нового у роботі.

Нестійка мотивація. Важко долучається до процесу розв’язання нових завдань, упровадження інноваційних ідей

Позитивна висока навчальна мотивація

Активно-позитивне ставлення до самоосвіти та саморозвитку

4.

Планування

Необґрунтоване, без відстеження результатів СД, підхід формальний. Вчителі не бачать кінцевих цілей, особистісних завдань та шляхів реалізації обраної теми

Аналіз педагогом своїх професійних можливостей. Усвідомлення своїх позитивних і негативних якостей. Обґрунтоване, але потребує удосконалення

Будується на діагностичній підставі з урахуванням результатів попередньої атестації. Програми самоосвіти мають досконалу змістову орієнтацію

Будується на діагностичній підставі з урахуванням результатів попередньої атестації та прогнозованих результатів НВП

5.

Уміння самоорганізації

Невисока здатність до самоорганізації. Діяльність частіше не систематична, епізодичного характеру, результати потребують удосконалення

Багато часу витрачає непродуктивно через невміння само- організуватися. Діяльність результативна, але епізодичного характеру

Достатній рівень умінь самоорганізації та самоконтролю. Діяльність систематична при досягненні якісних результатів на рівні міста

Високий рівень умінь самоорганізації та самоконтролю. Діяльність систематична при досягненні якісних результатів на рівні регіону.

6.

Підвищення теоретичного  рівня

Накопичення літератури. Вибір джерел пізнання не обґрунтований. Поверхове підвищення теоретичного рівня

Вибір джерел пізнання без урахування кінцевих результатів. Підвищення теоретичного рівня з окремих питань

Вибір джерел пізнання з урахування кінцевих результатів. Теоретичні знання потребують корекції

Вибір джерел пізнання наукового змісту. Системне підвищення теоретичного рівня

7.

Практичне впровадження обраної теми СД

Відсутнє

Часткова реалізація

Повна реалізація

Повна реалізація із впровадженням особистих творчих ідей

8.

Узагальнення матеріалів за темою СД

Наявні окремі розробки уроків

Наявний блок особистісних узагальнених матеріалів (розробки уроків, позакласних заходів, творчих робіт учнів, інноваційного дидактичного матеріалу та ін.)

На підставці узагальнених матеріалів розроблені методичні рекомендації

На підставі узагальнених матеріалів створені авторські методичні продукти (збірники, програми, посібники, підручники, монографії)

9.

Відстеження результатів роботи

Відсутні знання з володіння методикою самоаналізу, відстеження результатів часткового характеру

Володіння методикою самоаналізу та постійний самоаналіз уроків

Володіння методикою самоаналізу та постійний самоаналіз уроків, аналіз педагогічної діяльності наприкінці року

Постійний самоаналіз з розвитку усіх видів компетентостей  на підставі рефлексії особистісної діяльності на моніторинговій основі протягом усієї педагогічної діяльності

10

Поширення досвіду

Відсутнє

Окремі відкриті уроки, виступи на семінарах

Демонстрація системи уроків на шкільному рівні. Презентація досвіду на міському рівні

Демонстрація системи уроків на міському, регіональному рівні. Авторські курси, майстер-клас

Рівні самоосвіти

  1. 1. Репродуктивний (адаптаційний). Стадія, коли відбудеться початкове засвоєння норм, методів, прийомів роботи. Рівень, який збігається з переходом від категорії "спеціаліст" та здобуттям педагогом ІІ кваліфікаційної категорії .                                                                   Низький рівень мотивації. Самоосвітня діяльність частіше не систематична, епізодичного характеру. На даному етапі частіше йде лише накопичення літератури та часткове підвищення теоретичного рівня. Знання поверхові, несистемні, професійні завдання  самостійно вирішувати важко. Відсутнє досконале практичне використання отриманих знань при реалізації самоосвітньої теми. Вчителі не бачать кінцевих цілей, особистісних завдань та шляхів реалізації обраної теми. Професійні вміння та навички розвиненні недостатньо, потребує постійної сторонньої допомоги. Беруть пасивну участь у методичних заходах шкільного та міського рівня. При плануванні самоосвітньої діяльності відсутня діагностична основа, зміст плану не обґрунтований.

2. Рівень самоактуалізації в професії, який збігається з переходом від ІІ кваліфікаційної категорії та здобуття педагогом І категорії .

Самоосвітня діяльність результативна, але має епізодичний характер. Педагог володіє спеціальними знаннями, достатніми для задовільного вирішення завдань професійного характеру. Професійні вміння та навички розвиненні посередньо, забезпечують необхідний рівень виконання професійних завдань при наданні сторонньої допомоги. Аналіз педагогом своїх професійних можливостей. Усвідомлення своїх позитивних і негативних якостей. Активна участь у методичній роботі на рівні школи.

3. Рівень самовдосконалення, який збігається з переходом від І категорії та здобуттям педагогом вищої кваліфікаційної категорії .                                                                               Високий рівень мотивації . планування будується на діагностичній основі з урахуванням особистісних утруднень та напрямків розвитку освіти. Вчитель обирає конкретні цілі. Програми самоосвіти мають досконалу змістову орієнтацію. Вчитель володіє системними знаннями, здатний до вирішення завдань професійного характеру. Професійні вміння та навички розвиненні та забезпечують необхідний рівень виконання професійних завдань. Учитель має публікації.

4. Рівень самореалізації, який збігається із здобуттям педагогом педагогічних звань (старший вчитель, вчитель-методист).

Вчитель володіє глибокими, міцними і всебічними знаннями, високо конструктивним мисленням, вирішує складні завдання теоретичного характеру у професійній сфері. Професійні вміння та навички високорозвинені та забезпечують виконання практичних завдань професійного характеру на високому рівні. Наявні особистісні творчі внески вчителя. Поширення особистісного досвіду роботи у масовій педагогічній практиці. Бере участь в апробації НМК. Займається видавничою діяльністю. Відбувається гармонізація професійних якостей педагога.

 

Важливою рисою самоосвіти вчителя є те, що результатом його роботи виступає не лише власне самовдосконалення в особистісному й професійному плані, а й розвиток учнів. Вчитель повинен досягти успіху, щоб його досягли учні.

 

Отже, першочерговим завданням учителя є викликати в учня стійкий мотив до самоосвіт­ньої діяльності - пізнавальний інтерес, самоствердження, самореалізацію, а також ввести у дію соціальні мотиви - відповідальність, прагнення принести користь суспільству, сім'ї. Пізнавальні мотиви формуються за умови, коли вчитель своєю діяльністю викликає зацікавлення учня предметом. Соціальні ж мотиви формуються, коли вчитель окреслює світлі перспективи, що відкриваються перед учнем, який оволодіє додатковими знаннями поза програмою. Тому перші вимагають від учителя умінь активізувати пізнавальні можливості дитини через неординарне викладання предмета, задіяння інтерактивних технологій, новітніх ТЗН, створення розвивального середовища, а другі пов'язані з умінням учня уявляти власне майбутнє, з формуванням образу майбутнього професійного і життєвого простору, з успішністю особистісного самовизначення і самоорганізацією, з задіянням вольових компонент. 
Мотиваційний компонент учнів розвивають, застосовуючи різноманітні форми позакласної й позашкільної роботи, які здатні створити установку на самоосвіту, цьому сприяють також бесіди, газетні статті, біографії видатних людей, переглянутий фільм, що висвітлюють прийоми самоосвіти.

Мотиваційній готовності до самоосвітньої діяльності сприяють і заходи щодо загальнокультурного розвитку учнів: відвідування виставок і театрів, зустріч з цікавими людьми, обговорення біографічних романів тощо.

Формування особистості в процесі навчання - надзвичайно важлива умова самостійної освітньої діяльності. При цьому вольові компоненти відіграють вирішальну роль. Важливо продумати педагогічний вплив на учня таким чином, щоб його самоосвітня діяльність отримувала постійне позитивне емоційне підкріплення (похвала у класі та на батьківських зборах, призове місце на олімпіаді, високі оцінки, цікаве індивідуальне творче завдання, довіра вчителя, підвищення загального статусу учня в шкільному колективі) - це принесе задоволення учневі від результатів його додаткової роботи в сфері самоосвіти, активізує його самоосвітню діяльність.
Предметом самоосвіти у школі стають інформаційні матеріали, які виходять за межі шкільної програми, передбачають роботу з довідковою літературою.

Таким чином, шкільний учитель має навчити учня: 1) основним правилам культури роботи з інформаційним матеріалом - прийомам смислового перетворення тексту (виділення головного, запис крупних блоків у вигляді схем тощо) та пошуку додаткової інформації, зберігання її в картотеці (робота зі словниками, довідниками, енциклопедіями, бібліотечними каталогами, Інтернетом); 2) прийомам культури читання та слухання, методиці здійснення виписок, різновидів цитування і бібліографії; 3) особливостям викладу власних думок у різних стилях відпо­відно до моделювання аудиторії, застосування композиційних елементів тексту, риторичних та стилістичних умінь і навичок; 4) прийомам запам'ятовування та зосередження уваги, які спираються на використання різних видів самоконтролю; 5) прийомам раціональної організації часу, розумного чергування праці й відпочинку, загальним правилам гігієни праці (режим і порядок на робочому місці, освітлення, провітрювання робочої площі тощо)

Інструментарій  самоосвітньої діяльності

Проведення уроків-семінарів, конференцій

Складання опорних конспектів

Інструментарій самоосвітньої діяльності

 

Домашні практичні роботи

 

Підготовка повідомлень, доповідей

 

Домашні довгострокові роботи

 

Самостійне складання задач з даної теми

 

Творчі завдання на відшукання нових властивостей чи ознак  об’єктів

 

Проблемні питання, задачі

 

Завдання на відшукання інших засобів розв’язання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Домашні довгострокові роботи

Робота з додатковою літературою

 

Розв’язання задач у класі

 

Розв’язання задач на факультативних заняттях

 

Консультації

 

План вивчення теми. Строк виконання роботи

 

Самостійне виконання домашньої довгострокової роботи

 

 

 

 

 

 

 


Захист домашньої довгострокової роботи під час тематичної атестації

 

Обмін розв’язками

 

 

 

 

 

Формування здатності навичок самоорганізації, самоконтролю та самооцінки